logo
Образцовый хореографический ансамбль Катюша г. Измаил

email

contacts

Хореографический ансамбль "Катюша"
Катюша Измаил

Конкурс красоты и таланта
"Жемчужина Измаила"

Жемчужина Измаила

Студия "Катюша-Dance"
dsc 0587

Мастер класс
Мастер класс

Отдых
Отдых

Куклы - мотанки
Интересное
18.07.2011 17:01
Наши старинные традиции, о которых рассказывают
участникам ансамбля "Катюша"
Вепсская кукла
Из старых вещей женщины без использования ножниц и иглы делали «вепсскую куклу», чтобы жизнь ребенка была «не резаная и не колотая». Куклу до рождения малыша клали в колыбельку, чтобы согреть ее. После рождения она висела над ребенком, охраняя его от порчи. Кукла, которая сопровождала ребенка с самого детства и до тех пор, пока не "уходила", т.е. не рвалась, портилась. Когда ребенок подрастал, он с ней играл. Делала эту куколку девушка, когда набирала охоту и силу выходить замуж, продолжать род, рожать детей. Ставила ее на окошко, и парни знали - можно сватов засылать.  Такую куклу делали в разных местах Украины,России, Беларуси, Прибалтики .
У вепсов, живущих на Волге, она называется Кормилка, Капустка, в Сибири, - Рожаница. Она несет в себе образ матери-кормилицы. Ее большая грудь символизирует способность прокормить всю семью. Вепская кукла – это образ замужней женщины. Детали куклы не сшиваются между собой. Ее делают из обрывков изношенной одежды, из них же надергивают нити для путанки (моток из обрывков нитей или клок пеньковой или льняной кудели) и связывания деталей куклы. Потребуется лоскут отбеленной хлопковой или льняной ткани, 3-4 лоскута цветного ситца, разноцветные обрывки нитей.Смотрите схемы изготовления куклы:
 
 
Українська лялька-мотанка
Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась. Лялька буває різної форми – великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду. Її робили для того, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ. Або для того, щоб забрати хворобу від людини. Залежно від події робили різні ляльки. Якщо для шлюбу, то ляльки виготовляли дуже ретельно. Ляльку вбирали в український стрій, як молоду, робили великий віночок, чи корону, на голову також до ляльки – молодої обов’язково робили пару – молодого, і що ж за весілля без дружб… Також дівчата часто разом з рушниками та сорочками в скриню до посоха робили ляльок. Коли ж дівчина виходила заміж, то в родині чоловіка дозволялось, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, тим швидше, і тим здоровіші будуть діти. А коли вже народжувалась дітвора, то , звісно, лялька віддавалась їй. Існувало повір’я, що якщо діти дуже часто і довго бавляться лялькою-мотанкою, то сім’я скоро чекатиме на поповнення. Якщо ж їх робили діти, вони часто робили собі товариша і порадницю. Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску – підібрано все в традиціях Подільського краю. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – що символізує зв’язок з небом. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника. Насправді ляльку-мотанку може зробити кожен. Для цього необхідно лише трішки часу, фантазія, та мінімальні знання вишивки свого регіону. Лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та добріша, ніж
куплена-пластмасова, адже вона наша – автентична…лялька-мотанка! Чим більше українських жінок пригадають давнє мистецтво і зроблять «добрих» ляльок з добрими думками, тим легше їм буде спілкуватися з іншими й вирішувати життєві проблеми. Адже кожна жінка в Україні – трішки відьма (від слова «відати»). Тому і до вишивки, і до ткацтва, і до лялькарства слід відповідально ставитися як самим майстриням, так і тим, до кого ті вироби потрапляють. У них живе часточка душі майстрині і тих думок, з якими вона взялася до справи.  Виготовляти ляльки мають люди добрі . 
Поза ігровою функцією ляльки відігравали роль своєрідного відводу: коли дитина хворіла, мати замовляла мотанку – і хвороба мала перейти на ляльку, а дитина – одужати. А ось робити ляльку з недобрим серцем і злістю на когось не варто. У такому разі недобрі думки обернуться проти автора, каже художниця. У наші дні магічний зміст мотанок утрачений. У цій ляльці нині не стільки ритуальні, як оберегові функції. За великим рахунком, якщо дуже захотіти, можна й з металу зробити. І буде воно оберегом. Іграшку, яка є елементом народної культури, уже починають відроджувати в Україні. Отримати такий подарунок, або й виготовити самим, хочеться багатьом.
Обновлено 18.07.2011 17:46
 
Образцовый хореографический ансамбль «Катюша» © 2011, г. Измаил Разработка: Веб-студия "Курьер"
Карта сайта